ВИСТАВАТИ

ВИСТАВА́ТИ ¹, стає́, недок., ВИ́СТАТИ, стане, док. чого і без додатка, безос., заст. Вистачати. Як вистало на юшку, то вистане й на петрушку (Номис, 1864, № 4884); Зрубаю три старі дерева, то вистане матеріалу на рік або й на два (Фр., II, 1950, 130).

ВИСТАВА́ТИ², стає́, недок., ВИ́СТАТИ, стане, док. діал. Виступати (у 2, 4 знач.). Ніч лягла на землю та й вкрилась великою, чорною плахтою, з-під котрої виставали якісь страшні, темні мари (Кобр., Вибр., 1954, 174); Наперед виставав, високо підмурований ганок (Фр., VIII, 1952, 281).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 498.

Виставати, стаю, єш, сов. в. вистати, стану, неш, гл.

1) Быть достаточнымъ ставать, стать. Употребляется только безлично. Як вистало на юшку, то вистане й на петрушку. Ном. № 4884.

2) Выступать, выступить, выйти, уйти. Вже (молода) з панянства вистає, до старих людей пристає. О. 1862. IV. 25.

3) Выдаваться, выдаться впередъ, выступить.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 189.