ВИРІЗУВАТИСЯ

ВИРІ́ЗУВАТИСЯ, ується, недок., ВИ́РІЗАТИСЯ, іжеться, док. 1. Відокремлюватися внаслідок різання.

2. Виділятися чітко окресленими лініями. Там, понад самим прибоєм вирізувалась висока ставна постать Антоніни Павлівни (Дн. Чайка, Тв., 1960, 53); Лодиженко підвів голову, озирнувся. Там вирізувалися в світлі ліхтаря три широкі тіні (Ле, Міжгір’я, 1953, 242); На мутному небі вирізалися контури чорних, мов важкі хмари, гір (Коцюб., І, 1955, 449).

3. тільки недок. Пас. до вирі́зувати. Дрібні канави вирізувались плужним канавокопачем (Наука.., 2, 1957, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 471.

Вирізуватися, зуюся, єшся, сов. в. вирізатися, жуся, жешся, гл. О мѣсяцѣ: выходить, выйти изъ-за чего-либо. Місяць із-за левади вирізався. К. ДС. 31. Місяць, молодик, із-за чорної хмари вирізався — виплив. Г. Барв. 467.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 182.