ВИРІБ

ВИ́РІБ, робу, ч. 1. Вироблена, виготовлена з чогось річ, предмет для вжитку. І не з кождого дерева добрий виріб буде, треба й дерева дібрати (Фр., II, 1950, 130); Були виставлені на показ всякі дива: мистецькі вироби з дерева та каменю, золоті та срібні дзигарі (Мирний, III, 1954, 257); При недостатній кількості цукру в тісті вироби будуть бліді, несолодкі (Укр. страви, 1957, 320).

2. тільки одн. Виробництво, виготовлення яких-небудь речей, предметів для вжитку. Прегарні килими домашнього виробу прикрашали стіни, долівку й дивани (Коб., III, 1956, 297); В одній руці він тримав фабричного виробу флояру (Досв., Вибр., 1959, 416).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 469.

Виріб, робу, м.

1) Издѣліе. Желех.

2) Свободное отъ работы время. Употр. въ выраженіи: виробу нема. Постоянная работа, нѣтъ свободнаго времени. Мнж. 165. Німці гарно платять наймитам, за те нема у них і виробу. Новомоск. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 182.