ВИРОСТАТИ

ВИРОСТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РОСТИ, сту, стеш; мин. ч. ви́ріс, росла, ло; док. 1. Ставати більшим, вищим, довшим у процесі росту. Так і дерева в гаях виростають.. Бо ж у свій час від коріння у віти і листя зелене Соки живущі, піднявшися щедро, все тіло сповняють (Зеров, Вибр., 1966, 133); Мені не видно було кінця житнього лану, бо хліб виріс вище мого зросту (Коп., Вибр., 1953, 345); // Ростучи, ставати дорослим. Діти грались, Росли собі та виростали (Шевч., II, 1953, 370); Тамечки виріс [батько], оженився й оселився… (Мирний, II, 1954, 63); Зоя хотіла тоді вирости якнайшвидше, щоб і самій бути схожою на батька (Гончар, Дорога.., 1953, 10); // Рости у певних умовах; проводити дитячі роки у певному середовищі. Що було там звіру та птиці усякої: зайці, лисиці, вовки, сороки, кібці, орли, як черва, кишіли, плодились і виростали на волі (Мирний, IV, 1955, 157); З раннього дитинства виростала я в літературній атмосфері (У. Кравч., Вибр., 1958, 427); Я чоловік простий, тихий, виріс у бідності (Фр., III, 1950, 104); // тільки док., з чого. Ростучи, робитися більшим настільки, що одежа стає короткою, вузькою. Спідниця ще добра, але я з неї виросла (Л. Укр., III, 1952, 652); // перен. Підніматися, сходячи, випікаючись (про хлібні вироби). Поки коровай пікся, молодиці пили, полуднували, цокотали та приспівували до короваю, щоб він і випікся, й виріс вгору, як гора (Н.-Лев., III, 1956, 74).

Ви́рости в оча́х чиїх — стати кращим на думку кого-небудь. Після того, як він оженився, він ніби виріс у своїх очах (Н.-Лев., II, 1956, 292); Товариш враз виріс у його очах, бо Микола розумів, що сам він до такого б не додумався (Збан., Курил. о-ви, 1963, 146).

2. перен. Ставати сильнішим, значнішим. І прокидалася невеличка злість у його невеличкому серці, росла, виростала (Мирний, II, 1954, 48); Який ти [партія] шлях пройшла у битві світовій, Зростила скільки серць і розумів завзятих, Як з іскри, виростав могутній геній твій..! (Рильський, III, 1961, 309); О, як всім радісно тут стало! Схотілось щасного життя. І грандіозним виростало прекрасне дружби почуття (Тич., II, 1957, 275); Навколо "Искры" і під її ідейним керівництвом робітнича преса виросла за передреволюційні роки у величезних розмірах (Ленін, 20, 1950, 224); Нині соціалізм виріс в непереможну світову систему і успішно змагається з старою системою капіталізму, яка віджила свій вік (До 40-річчя Вел. Жовтн. соц. рев., 1957, 5).

3. перен. Набувати досвіду, уміння, певних знань, поширювати світогляд і т. ін. Ми.. внутрішньо виростали (Коб., III, 1956, 181); Як зберегти Мічурінський сад, з яким він споріднився вже і полюбив його, й виріс духовно за кілька років, навчаючись й допомагаючи незлагідному старому (Довж., I, 1958, 471); // в кого — що, до кого. Набуваючи певних якостей, ставати ким-, чим-небудь. Ця енергійна, сильна дівчина якось непомітно, але впевнено виростала в керівника (Ткач, Плем’я.., 1961, 66); Дарка вже.. зжилася з півголодом, виросла з "няньки" та "підпаска" в дівчину-робітницю (Л. Укр., III, 1952, 664); Політкерівник роти.. виріс за цей час до заступника командира полку по політчастині (Гончар, І, 1954, 15); Не легко це, вирвати з серця свого Той образ, що виріс у мрію його… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 277); // з чого. Виходити з певного вікового стану. [Огнєв:] Я давно виріс з комсомольського віку (Корн., II, 1955, 23).

4. Ростучи, з’являтися. Буває, що й на полі рожа виростає (Номис, 1864, № 14303); В кінці літа філоксері виростають крила, вона робиться мушкою, перелітає з садка в садок і кладе на кущах яйця (Коцюб., І, 1955, 203); [Козаки:] Ой, тоді нас, козаків, Дожидайте в гості, Як виросте у світлиці Трава на помості (Н.-Лев., II, 1956, 440); // перен. З’являтися в процесі навчання, праці і т. ін. Автор "Клима Самгіна" настійно і послідовно стверджував, що всі великі письменники світу виростали на грунті народної творчості (Рильський, III, 1956, 142); Виросла нова інтелігенція, яка вийшла з народу і віддана соціалізмові (Програма КПРС, 1961, 13); // перен. Будуватися, з’являтися внаслідок будівництва (про будівлі, споруди, міста і т. ін.). Бачив я у моїй країні, Як в тайзі виростають міста (Дор., Серед степу.., 1952, 8); За хатою, над самою бруківкою, виросла розкарякувата, висока, збита залізними скобами з товстих обаполів, кулеметна вишка (Коз., Гарячі руки, 1960, 7); Змінився і вигляд Лісоводів. Немає тут похилих хаток під соломою — виросли добротні будинки під залізом і черепицею (Цюпа, Україна.., 1960, 248).

5. перен. Показуватися, поставати де-небудь, перед кимось, чимось. Пароплав виростає перед очима, як заллятий вогнями дім (Донч.,V, 1957, 12); На стежці несподівано виростав Варивон з Василиною (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 501); Я кинувся було за ним двері зачиняти, та другий жандарм так і виріс передо мною (Мирний, IV, 1955, 370); Поруч зі мною на порозі виросла мати (Цюпа, Три явори, 1958, 18).

◊ Як (на́че, немо́в і т. ін.) з-під (із) землі́ ви́рости див. земля́.

6. тільки недок., рідко. Те саме, що виро́щувати. Думи мої, думи мої, Квіти мої, діти! Виростав вас, доглядав вас — Де ж мені вас діти? (Шевч., І, 1951, 23); Якщо стомився, живучи землею, В грозі ішов і виростав сади, У дальню даль до зірки Мавзолею Іди, товаришу, іди (Мал., І, 1956, 367).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 475.

Виростати, таю, єш, сов. в. вирости, сту, теш, гл. Выростать, вырости. Борода виросла, та ума не винесла. Ном. № 6355. Буває, що і на полі рожа виростає. Ном. № 14303.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 183.