ВИРОДЛИВИЙ

ВИРОДЛИ́ВИЙ, а, е. Який має фізичні вади, зовнішньо потворний (про людину, тварину, частини тіла). [Ірина:] Хіба ви поцілуєте дівчину, в якої спотворене обличчя? Хіба ви зможете її любити, бачачи щодня її виродливу, негарну, страшну? (Коч., II, 1956, 517); У живих залишали [спартанці] тільки здорових дітей: кволих або виродливих кидали в гірське урвище (Іст. стар. світу, 1957, 91); // Який має порушення нормальної будови (про рослину). Внесення гною безпосередньо під моркву слід уникати, бо, за даними ряду авторів, це призводить до формування виродливих галузистих коренів (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 207).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 474.