ВИПРАВЛЯТИСЯ

ВИПРАВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВИ́ПРАВИТИСЯ, влюся, вишся: мн. ви́правляться; док. 1 Розгинаючись, робитися прямим, рівним; розправлятися. Похилився стан [Тетяни] та й не виправлявся, але Макар того досі не примічає (Л. Янов., I, 1959, 70); — Криве дерево не дуже виправляється (Мушк., Чорний хліб, 1960, 134); Повиймав із скрині жупан, шапку, пояс, почепив усе на кілочку, щоб виправилось (Барв., Опов.., 1902, 165); Він [Антін] чи не вперше за своє життя виправився на весь свій зріст і розігнув руки… (Чорн., Визвол. земля, 1959, 145).

2. Поправляти, уточнювати свій вислів, що-небудь сказане. — Ти маєш рацію, дитино моя. Я цього так не лишу. Не можу лишити, — виправився він (Тулуб, Людолови, I, 1957, 53); — Голодностепська проблема — це неабияке явище в індустріалізації Росії, — і, похопившись, [професор] виправився: — в індустріалізації Радянської Росії (Ле, Міжгір’я, 1953, 110).

3. Позбуваючись вад, перевиховуючись, робитися кращим. Він бився з хлопцями на вулиці, тікав з уроків, просився до товариша і їхав на Дніпро, каявся у всьому, обіцяв виправитися і знову шкодив (Сенч., На Бат. горі, 1960, 20); А Ніна ж думала, що хлопець остаточно виправився і що це вона так зуміла його перевиховати (Донч., V, 1957, 448).

4. Те саме, що виправдо́вуватися 1, 2. — Я, їй-богу, не думав її образити, — почав виправлятися Довбня (Мирний, III, 1954, 247); — Та хіба я барюся? Я й так он скільки вробив! — виправлявся наймит, оббиваючи мітлу об чобіт (Гр., І, 1963, 264).

5. діал. Вирушати куди-небудь. Виходило, що, не оженившись, ніяк не можна на Томську виправлятись, бо без жінки не можна буде з дітьми обійтися ні в дорозі, ні на новому місці (Григ., Вибр., 1959, 290); — Такий полковник Лобода? Днини не всидить без бійки, знов, кажуть, на Дунай виправляється (Ле, Наливайко, 1957, 130).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 460.

Виправлятися, ляюся, єшся, сов. в. виправитися, влюся, вишся, гл.

1) Выпрямляться, выпрямиться. (Гиляка) виправилась, та лусь пана по пиці. Грин. II. 198.

2) Разглаживаться, разгладиться. Повиймав із скрині жупан, шапку, пояс, почепив усе на кілочку, щоб виправилось. Г. Барв. 165.

3) Оправдываться, оправдаться. Мир. ХРВ. 400. Виправляється, що цього не було. Екатер. у. Не по правді робить, та ще й виправляється. Ном. № 176.

4) Отправляться, отправиться.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 179.