ВИПОМИНАТИ

ВИПОМИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал. 1. Нагадувати.

2. Дорікати кому-небудь. [Жандарм:] Мені, може, дехто більше зробив злого, а я нікому не випоминаю (Фр., IX, 1952, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 457.

Випоминати, на́ю, єш, гл. Дѣлать наставленія, напоминанія. Батенько дає, ще й випоминає. Грин. ІІІ. 524.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 178.