ВИМОЛЮВАТИ
Значення вимолювати це
ВИМО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́МОЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Дуже або принижено благаючи, випрошувати, домагатися чого-небудь. Та й хліба свого ніколи не вистачає. Щороку батьки позичають в Сироватки, вимолюють по пуду, по півпуда (М. Ол., Чуєш.., 1959, 34); І не благай: не вимолять Ні діти, ні жінка (Шевч., І, 1951, 239); [Любовицька:] Верніть його зараз, я кинусь перед ним на коліна, я вимолю в нього прощення (Коч., II, 1956, 396); // заст. Молячись, випрошувати що-небудь. Жінка, провівши його очима до воріт, опускається на коліна перед божою матір’ю, яка ледь-ледь поблискує срібними шатами. В своєї захисниці Василина вимолює долю (Стельмах, І, 1962, 587); [Маруся:] Я плакала, богу молилася. [Василь:] Ну, та й що вимолила? (Мирний, V, 1955, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 435.
вимолювати Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| to beg | вымаливать |
вимолювати Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| vymoliuvaty | vymoliuvaty | vymolyuvaty |
вимолювати Рід - дієслово, недоконаний вид
вимолювати Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | вимолюю | вимолюємо |
| 2 особа | вимолюєш | вимолюєте |
| 3 особа | вимолює | вимолюють |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | вимолюватиму | вимолюватимемо |
| 2 особа | вимолюватимеш | вимолюватимете |
| 3 особа | вимолюватиме | вимолюватимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | вимолював | вимолювали |
| Жіночий рід | вимолювала | |
| Середній рід | вимолювало | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | вимолюймо | |
| 2 особа | вимолюй | вимолюйте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | вимолюючи | |
| Минулий час | вимолювавши |
вимолювати Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 10 | 5 | 5 |
вимолювати в англійській розкладці - dbvjk.dfnb
Цитати української літератури з використанням слова вимолювати
"Чи казати йому? Чи просити? Чи вимолювати в цього чоловіка по крихті свою свободу, як жебраки збирають на папертях милостиню?"Загребельний Павло Архипович - Євпраксія
"А вона? Мала б упасти перед ним на коліна, ридати, битися об брудний камінь, вимолювати помилування для того лицаря, для себе самої, для свого народу — і не могла"Загребельний Павло Архипович - Роксолана