ВИКОХУВАТИСЯ

ВИКО́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́КОХАТИСЯ, аюся, аєшся, док. 1. Виростати в добрих умовах. Вигулюйтеся в нас та викохуйтеся (Мирний, III, 1954, 306); Дівчині вже полічили сімнадцять років, а така викохалася дівчина, що хоч малюй, хоч цілуй (Вовчок, Опов., 1937, 216); Я виросла, викохалась у білих палатах (Шевч., І, 1951, 356).

2. тільки недок. Пас. до вико́хувати. * Образно. Викохуються діти ніжним маєм, Доходять мужньої снаги (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 375).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 413.

Викохуватися, хуюся, єшся, сов. в. викохатися, хаюся, єшся, гл.

1) Взлелѣиваться, взлелѣяться, воспитаться. Я виросла, викохалась у білих палатах. Шевч. 356.

2) Вырастать, вырости хорошо, взлелѣяться. Дарма, що в кріпацтві була, а голос викохався. Г. Барв. 120.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 164.