ВИКОРІНЮВАТИСЯ

ВИКОРІ́НЮВАТИСЯ, юється і ВИКОРІНЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ВИ́КОРЕНИТИСЯ, иться, док. 1. Винищуватися, усуватися, зникати. Шлях поета [П. Тичини] був часом важкий, — залишки старого не викорінювались в один день або місяць, — але всі ці роки він пролягав "вперед і вище" (Поезія.., 1956, 5).

2. тільки недок. Пас. до викорі́нювати і викоріня́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 412.

Викорінюватися, нююся, єшся, сов. в. викоренитися, нюся, нишся, гл.

1) Искореняться, искорениться, пропасть, исчезнуть. Рід твій викорениться. Стор. МПр. 64.

2) ? Викорениться, як в’яла риба. Ном. № 5354. Воно, сердешне, висохло і викоренилось, одні тільки хрящі зостались. Стор. II. 77.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 164.