ВИКОНУВАНИЙ

ВИКО́НУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до вико́нувати. Просто фізично відчуваю, як я змужнів і навіть порозумнішав.. Це дуже приємне почуття. Воно народжується од близької небезпеки, од виконуваного обов’язку (Ю. Янов., І, 1958, 288); В пам’яті воскресли.. етюди і низка невідомих композицій. Вони низалися в барвисте, пристрасно виконуване, безкрає попурі (Ле, Міжгір’я, 1953, 297).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 411.