ВИКЛЮЧАТИСЯ

ВИКЛЮЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́КЛЮЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. 1. Переставати думати про що-небудь або переставати думати взагалі. Хіба можна людині ні про що не думати? .. А він [лікар] радить виключитися… Спробував би сам! (Рибак, Час.., 1960, 677); — Я змушена вас слухати, — промовила через силу Марія, намагаючись в думках виключитися з дійсності, яка оточувала її (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 163).

2. тільки недок. Бути неможливим за даних умов. Коли б йому довелося лікуватися самому, хто знає, чи не запивав би корінці щирою горілкою, але тепер це зовсім виключалося… (Ю. Янов., І, 1958, 503); Удари обох шабель були такі точні, що можливість промаху виключалась (Руд., Остання шабля, 1959, 117).

3. Переставати діяти внаслідок роз’єднання із загальною системою (про механізми). Ракета набрала потрібну космічну швидкість, її двигун виключається, і далі вона летить по інерції (Рад. Укр., 5.IX 1962, 3).

4. тільки недок. Пас. до виключа́ти. Після сигналу [повітряної тривоги].. освітлення негайно виключається (Кучер, Чорноморці, 1956, 257).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 409.