ВИКЛЮЧАТИ

ВИКЛЮЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́КЛЮЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Усувати із складу чого-небудь, позбавлятися чогось. Щодо щастя свого, задоволення, то, ведучи розмову про них, я виключив зі свого лексикону займенники: "я", "моє", "мені", а почав уживати "ми", "наше", "нам"… (Коцюб., III, 1956, 128); Правильне поєднання механізованих і хімічних заходів боротьби з бур’янами.. дає змогу повністю виключити ручну працю при догляді за посівами кукурудзи (Ком. Укр., 4, 1959, 18); // Виводити із складу якоїсь організації, колективу, позбавляти права вчитися в навчальному закладі. Тепер губернатор напевне вижене з служби, а директор виключить Дорю [з гімназії] (Коцюб., II, 1955, 381); [Оксана:] Виключити з партії Гайдая за розкол комітету, за зрив партійної дисципліни (Корн., І, 1955, 62); Овсій Колода запропонував: — Чого з ними панькатись? Виключить з колгоспу і все тут (Кучер, Трудна любов, 1960, 95).

2. тільки недок. Робити неможливим що-небудь, не допускати наявності чогось за даних умов. Поклад глини, який там надибано, по всім геологічним познакам виключає віск (Фр., VIII, 1952, 409); Боротьба і суперництво капіталістичних держав не виключають і певної єдності між ними перед лицем наростаючих сил соціалізму і робітничого руху (Програма КПРС, 1961, 31).

3. Припиняти дію механізму; припиняти дію чого-небудь, роз’єднавши із загальною системою. — Машина чекає, — сказав він, — я навіть наказав не виключати мотор (Смолич, Розм. з чит., 1953, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 409.