ВИКЛАДКА

ВИ́КЛАДКА, и, ж. 1. Дія за знач. ви́класти 1, 2. Є чого повчитися тут і як слід організувати рекламу товарів, зробити викладку їх, краще обладнати вітрину для показу нових товарів (Рад. Укр., 21.XII 1960, 3).

2. Обчислення, цифровий розрахунок за допомогою рахівниці або письмово. Школяр, затинаючись, виписував цифір’ю та робив викладки (Мирний, IV, 1955, 110); Зошит з викладками розшифрував перед ним усі ті здогади, занотовані в його старенькій книжці, з якими він [Шульга] кілька місяців тому познайомив академіка Богомольця (Рибак, Час.., 1960, 217).

3. військ. Все те, що повинен мати з собою солдат у поході. Надворі спека, але ніхто не скаржиться, що важко бігати з повною бойовою викладкою, яка важить майже пуд (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 407.