ВИЗНАЧАТИ

ВИЗНАЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ВИЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЗНАЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Встановлювати, розпізнавати що-небудь за певними ознаками. Погиба насторожено визначає, що дорогою проїхав не віз, а бричка (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 80); Начальник цеху з одного погляду точно визначив, що трапилось (Собко, Біле полум’я, 1952, 22); І тільки по розривах зенітних снарядів у небі Вихор визначив її [ескадри] напрямок (Кучер, Чорноморці, 1956, 58); // Обчислюючи, вимірюючи і т. ін., знаходити певну величину, місце і т. ін. Доки очі не звикнуть до гірських умов, старший лейтенант заборонив і собі, і своїм підлеглим визначати дистанції на око (Гончар, І, 1954, 102).

2. Розкривати суть чого-небудь, характеризувати, формулювати, робити визначення (в 2 знач.). Більшовики позитивно визначали класовий характер і класове значення революції, говорячи: переможна революція, це — "революційно-демократична диктатура пролетаріату і селянства" (Ленін, 13, 1949, 89); Визначити поняття — значить розкрити його зміст, тобто вказати істотні ознаки, які є відображенням корінних властивостей предметів (Логіка, 1953, 37).

3. Виділяти, призначати кого— або що-небудь для якоїсь мети. За скликання об’єднаного засідання Рад голосували всі.. Зразу ж визначили і доповідача (Головко, II, 1957, 465); — А ми землю одберемо!.. Залишимо вам стільки, скільки визначить громада (Шиян, Гроза.., 1956, 705); // Указувати, призначати місце, час і т. ін. для чого-небудь. Тихович, мов полковник той, визначує місце бойовища, відмірюючи ланцюгом стосажневий квадрат (Коцюб., І, 1955, 226); Бойовий наказ, що його одержав Білогоров, точно визначав місце дивізії в наступі (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 331); Металургійного велетня треба було пустити в строк, який визначили уряд і партія (Донч., I, 1956, 156).

4. Намічати, накреслювати для виконання. Озброєна знаннями законів суспільного розвитку, партія чітко, на науковій основі визначає чергові завдання (Ком. Укр., 5, 1966, 8); Я бачу, що все-таки і я можу часом осягти мету, яку собі визначу (Л. Укр., V, 1956, 223).

5. Зумовлювати що-небудь, бути причиною чогось. Тільки ленінська національна політика партії ще на самому початку Жовтневої революції могла визначити існування України як держави (Тич., III, 1957, 277); Ця несподівана згадка… визначила весь характер майбутньої дружби між Юрою і Сьомкою (Смолич, II, 1958, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 399.

Визначати, ча́ю, єш, сов. в. визначити, чу, чиш, гл.

1) Обозначать, обозначить, назначать, назначить, предъявлять, предъявить. Меридіан по нашому визнана південник. Дещо. Границю визначив. К. Псал. 236.

2) Обнаруживать, обнаружить. Нарізуваться на черкес тепер не приходиться, треба умкнуть, бо пластуни себе визначили, що мало їх. О. 1862. II. 64.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 160.