ВИЖИМАТИ

ВИЖИМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЖАТИ, жму, жмеш, док., перех. 1. рідко. Те саме, що виду́шувати 1. Обутий [Харон] в драні постоли; Із дір онучі волочились, Зовсім хоть вижми, помочились (Котл., І, 1952, 130).

◊ Вижима́ти (ви́жати) [всі] со́ки з кого — нещадно експлуатувати. Вижмуть підприємці з таких, як він, соки, .. награбують доларів, заюшених кров’ю, а їх, трудівників, згодом виженуть на вулицю (Цюпа, Назустріч.., 1958, 253).

2. спорт. Повільно, рівномірно піднімати якусь вагу (штангу, гирю і т. ін.) від рівня грудей вгору, випрямляючи зігнуті руки.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 396.

Вижимати, маю, єш, сов. в. вижати, жму, меш, гл. Як треба, то хоч у щимки голову положи, то нічого не вижмеш. Ном. № 10049.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 159.