ВИЖИЛИТИ

ВИ́ЖИЛИТИ, лю, лиш, док., перех. і без додатка, розм. Настирливо домагаючись, одержати щось у кого-небудь. — В цього [Грицька] вижилиш, коли лишнє взяв! Цей віддасть! — чулося поміж народом (Мирний, III, 1954, 26); [Дід:] Тягне [Коломійчиха] людей до волості, щоб опросити за борги; хто, мовляв, признається, — тому така-то скидка і пільга. [Степан:] Хитро! Піймає за язик і обдере, і пільгу оту вижилить… (Стар., Вибр., 1959, 320).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 395.