ВИДІТИСЯ

ВИ́ДІТИСЯ, диться, недок., розм. Поставати в свідомості, в уяві, а також у сні; уявлятися, маритися. Не хутко те буде… Чи й буде, чи ні? Не знаю. Та видиться все те мені (Л. Укр., І, 1951, 286); Мені ж донині Картини видяться оці: Чи то стоять дуби в долині, Чи два поранені бійці (Мал., II, 1956, 128); Майже щоночі Люба виділась Геннадію уві сні (Автом., Щастя.., 1959, 45); // безос. — Такий мені, небожата, сон приснився, Бодай ніколи не явився! Видиться: моя галера цвіткована, мальована, Стала вся обідрана, на пожарі спускана (Укр.. думи.., 1955, 40); // безос. Здаватися. — А мені видиться, що він багато бреше (Фр., II, 1950, 348).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 388.

Видітися, диться, гл. безл. Казаться, грезиться. Снилось мені, братіку, і виділось. Рудч. Ск. І. 121. Що видиться на отцевському дворі, на моєму три гори кам’янії процвітали. Макс. Ви́диться мені. Кажется мнѣ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 157.