ВИДУВАТИ

ВИДУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ДУТИ, ви́дую, ви́дуєш і ви́дму, ви́дмеш, док., перех. 1. Дуючи, видаляти що-небудь звідкись (про вітер, сильний струмінь повітря і т. ін.). Свердло гарчало, шипіло, вганяючись у породу, і з гуркотом видувало струмені пороху (Досв., Вибр., 1959, 198); Спокійно погойдується димчаста тінь очеретини, з якої і зимові вітри не зуміли видути рожевого пуху й насіння (Стельмах, Хліб.., 1959, 133).

Видува́ти вого́нь — дмухаючи на жар або щось тліюче, добитися появи вогню, полум’я. [Ксеня] зайченятком котиться до припічка, вигрібає коцюбою жар і починає видувати вогонь (Стельмах, Хліб.., 1959, 388).

∆ Видува́ти піч, техн. — зупинивши доменну піч, продовжувати дуття до випуску з неї всіх рідких продуктів. Данило Туркенич навчив його.. визначати газообіг у печі, повністю видувати її перед капітальним ремонтом (Рудь, Гомін.., 1959, 3).

2. розм. Охолоджувати (про вітер і т. ін.). Мороз зменшився, але пориви вихору видували останки тепла з людини (Оп., Іду.., 1958, 491).

3. Виготовляти порожнисті предмети з скла за допомогою дуття. [Ярослав:] Забрав [пан] мене на гуту, за склодува. Шість років я видував йому бутлі, а на сьомий збувся очей (Мокр., П’єси, 1959, 109).

4. розм. Випивати щось у великій кількості; випивати весь вміст чого-небудь. Викотили їм по сорок сорокових кухлів води й вина. Обпивайло як узяв пити, всі до каплі видув (Укр.. казки, легенди.., 1957, 117); [Пилип:] Я б увесь самовар видув (Мороз, П’єси, 1959, 115).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 393.