ВИДОБУВАТИСЯ

ВИДОБУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́ДОБУТИСЯ, удуся, удешся, док. 1. З натугою вибиратися, вилазити, виходити звідкись, кудись. Мало не по коліна вгрузла [Сахно] у мулке днище озера. Але зразу ж відштовхнулася і шалено запрацювала руками й ногами, видобуваючись на поверхню (Смолич, І, 1958, 99); Старий Волох хотів видобутися з громади веселих хлопців (Мак., Вибр., 1956, 166); Видобувшись на кручу, хлопець на мить застиг приголомшений (Гончар, Таврія.., 1957, 45); * Образно. Я живу двома життями, і.. друге потаємне, глибоко заховане, як підземні води, що не можуть видобутися наверх (Коцюб., II, 1955, 435).

2. Вириватися (про голос, крик, сміх, стогін і т. ін.). Страшний зойк і крик видобувався з тисячі грудей (Кобр., Вибр., 1954, 182); Він, мов неживий, повалився на сіно, з його очей бризнули сльози, а з грудей видобувався непритомний сміх (Фр., IV, 1950, 340).

3. тільки недок. Пас. до видобува́ти 2, 3. Тепер в СРСР більше, ніж у США, видобувається залізної руди, вугілля, виробляється коксу, збірного залізобетону (Резол. XXII з.., 1961, 13); Звук на бубоні видобувався за допомогою пальців, долоні, кулака (Нар. тв. та етн., 3, 1958, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 390.