ВИГЛАДЖУВАТИ

ВИГЛА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГЛАДИТИ, джу, диш, док., перех. 1. Робити поверхню чого-небудь рівною, гладкою, усуваючи нерівності, виступи, шорсткість. Вигладжує [Констанцій] навосковані таблиці і загострює стиля (паличку до писання) (Л. Укр., III, 1952, 270); Богдан ще приязніше подивився на старшину з гострою, неголеною бородою, яку той зрідка вигладжував жменею (Ле, Хмельницький, І, 1957, 279); Підмазати, думаєте, долівки не зуміє [Оленка]? Вигладить, виведе, жовтою смугою коло печі підведе, любо глянути (Горд., II, 1959, 22).

2. Те саме, що випрасо́вувати. Оксана старанно вигладжує білу сорочку (Шиян, Вибр., 1947, 315); — Розклади зараз, таки зараз, вогонь та постав до вогню залізка, та вигладь нам сукні (Н.-Лев., II, 1956, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 373.

Вигладжувати, джую, єш, сов. в. вигладити, джу, диш, гл. Выглаживать, выгладить, разглаживать, разгладить. Він мені дивиться в вічі, виглажує мені брови, цілує. Г. Барв. 76.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 152.