ВИВІЛЬНЮВАТИ

ВИВІ́ЛЬНЮВАТИ, юю, юєш і ВИВІЛЬНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ВІЛЬНИТИ, ню, ниш, док., перех. Робити вільним, не зв’язаним з чим-небудь. Шульга добре тепер розумів, що атом урану при розщепленні вивільнює величезну енергію (Рибак, Час.., 1960, 175); Надзвичайно обережно, ніби артерія та не вражена гангреною, ..він [хірург] вивільняє її з прилеглих, таких же змертвілих тканин (Шовк., Людина.., 1962, 373); Подумавши про це, одразу рвучким рухом вивільнила [Вутанька] руку, одвернулася до вікна (Гончар, Таврія.., 1957, 460).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 364.