ВЕСЕЛУХА

ВЕСЕЛУ́ХА, и, ж. 1. Весела, життєрадісна людина; та, хто любить веселитися, жартувати і т. ін. Ти ж знаєш наших веселух іздавна: Мокрина, Векла, Гапочка, Тетяна (Вирган, Квіт. береги, 1950, 130).

2. жарт. Алкогольний напій. Варенухи, веселухи довелось до зволу (Сл. Гр.); Він обережно і пильно кривить очима на склянку, в яку до мірки наливає царську веселуху (Стельмах, Хліб.., 1959, 202).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 340.

Веселуха, хи, ж.

1) Веселая женщина.

2) Шутливое названіе спиртного напитка. Варенухи, веселухи довелось до зволу. Мкр. Н. 38.

3) Лягушка. Вх. Пч. I. 16.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 142.