ВЕСЕЛИТИСЯ
Значення веселитися це
ВЕСЕЛИ́ТИСЯ, лю́ся, ли́шся, недок. Проводити час у розвагах, веселощах. Еней один не веселився, Йому немиле все було (Котл., І, 1952, 115); Невтомно грає гармошка, веселиться молодь (Гончар, Таврія.., 1957, 324); // Радіти, бути у радісному, веселому настрої. Згубиш, то не смутись, — знайдеш, то не веселись (Номис, 1864, № 5851); І чим частіше дідок сипав дотепами і веселився, тим більше супився похмурий член комісії, бо він вважав, що дідок веселиться і радіє через те, що святкує розгром його теорії про походження скіфів (Тют., Вир, 1964, 61); // ким, чим, заст. Радіти кому-, чому-небудь. — От, якби баба твоя дожила до сього часу!.. От би хто нами всіма веселився! (Барв., Опов.., 1902, 258).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 339.
Веселитися, люся, лишся, гл.
1) Веселиться. Загубиш, то не смутись, — знайдеш, то не веселись. Ном. № 5851. Веселіться ж, люде добрі, гуляйте! Шевч. 306.
2) Радоваться. Я тобою, пташко, веселюся. Шевч. 193.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 142.
веселитися Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| have fun | веселиться |
веселитися Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| veselytysia | veselytysia | veselytysya |
веселитися Рід - дієслово, недоконаний вид
веселитися Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | веселюся | веселимося |
| 2 особа | веселишся | веселитеся |
| 3 особа | веселиться | веселяться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | веселитимуся | веселитимемося |
| 2 особа | веселитимешся | веселитиметеся |
| 3 особа | веселитиметься | веселитимуться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | веселився | веселилися |
| Жіночий рід | веселилася | |
| Середній рід | веселилося | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | веселімося | |
| 2 особа | веселися | веселіться |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | веселячись | |
| Минулий час | веселившись |
веселитися Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 10 | 5 | 5 |
веселитися в англійській розкладці - dtctkbnbcz
Цитати української літератури з використанням слова веселитися
"Древній і вічний, як сама наша багатостраждальна історія, Чортопіль гостинно запрошує веселитися"Андрухович Юрій Ігорович - Рекреації
""Нездужається..." Вмираюча планета а напiвдикими племенами i нiякої надiї вирватися звiдси, то що йому веселитися? Краще б уже були загинули всi в космосi, анiж нидiти отут, живучи без мети i надiї"Бережной Василий - До Золотої Зорi
"-- Я й не думаю веселитися! -- здивувався я"Костецкий Анатолий - Хочу лiтати !
"Багато залів, кімнат і зовсім відлюдних кутків у замку — там є де проводити гуртові наради з питань релігії й політики, відпочивати й веселитися при вині й розходитися потім у самотні келії для інтимних бесід з молодими братськими жіночками."Іваничук Роман Іванович - Манускрипт з вулиці Руської
"«Нездужається…» Вмираюча планета а напівдикими племенами і ніякої надії вирватися звідси, то що йому — веселитися? Краще б уже були загинули всі в космосі, аніж нидіти отут, живучи без мети і надії."Бережний Василь Павлович - До Золотої Зорі
"Княгиня ж Рада не знала, чи веселитися, чи плакати — так швидко вкоськати свавільного сина вона й не сподівалась."Білик Іван Іванович - Меч Арея
"Часом приходили всі три, а часом зливалися в одного — примушували її танцювати й веселитися цілу ніч."Шевчук Валерiй - Дiм на горi
"Ех, коли б побачили! Як ліс стане зеленіти, як трава зацвіте, як пташка защебече, як бджола забринить, як усе стане веселитися, то я старий аж відмолодію"Чайковський Андрій Якович - Сагайдачний
"Зрідка хто порушував понуре мовчання; тільки діти, які ніколи не втрачають здатності веселитися, із сміхом і галасом купалися в стовпах золотавої куряви, збитої на шляху; та жвавий сміх їхній звучав якось тужливо, сумно в цьому принадному затишку."Старицький Михайло Петрович - Останні орли