ВЕЛИКИЙ

ВЕЛИ́КИЙ, а, е. 1. Значний своїми розмірами, величиною; протилежне малий. [Кобзар:] Світ великий, світ широкий, усякого до себе прийме, всякому достаток добуде (Мирний, V, 1955, 110); Над селами, над нивами, Лугами та долинами Велика хмара йшла (Гл., Вибр., 1957, 109); Земля велика, далечінь багата, Не вичерпать рішучості і сил (Бажан, Вибр., 1940, 172); // Значний кількістю; численний. І мене в сім’ї великій, В сім’ї вольній, новій, Не забудьте пом’янути Незлим тихим словом (Шевч., І, 1951, 354); Великий гурт людей стоїть коло похилої хати (Л. Укр., III, 1952, 730); // Який значно переважає своїми розмірами інші подібні предмети. Вікна великі, мов двері; а двері, як ворота (Кв.-Осн., II, 1956, 287); Роса пообвисала великими краплями на бур’яні, дереві і спадала дощем додолу (Мирний, І, 1954, 246); // Більший, ніж потрібно по мірці. Великий чобіт на нозі, а малий під лавкою (Номис, 1864, № 11157); З дверей виставляється голова хлопчика в пошарпаній, занадто великій шапці (Л. Укр., ІІ, 1951, 19); // Значний за часом. Ану, заспіваєм! Проби ради… Та цур йому! Лучче полягаєм Та виспимось. День великий. Ще будем співати (Шевч., І, 1951, 306).

Вели́ка вода́ — про повноводну річку, повідь і т. ін. Хіба забув ти, що великою водою Ворочають великі млини? (Греб., I, 1957, 70); — О, яка вода велика! — воркотів дальше жандарм. — Коли б тілько стежки не залляла та кладки не забрала (Фр., II, 1950, 28); Вели́ка доро́га, заст. — далека дорога. Ой, не їдь, синку, у велику дорогу (Сл. Гр.); Вели́ка Земля́: а) у тих, хто перебував в далеких експедиціях, — назва материка або центральної частини країни; б) у партизанів — назва території Радянського Союзу, не окупованої в час Великої Вітчизняної війни. Партизани шукали всіх способів установити зв’язок з Великою Землею і тільки тепер трапилась можливість заявити про себе (Шер., В партиз. загонах, 1947, 58); Вели́кий піст, церк. — піст, що триває 7 тижнів перед Великоднем. І великий піст, і петрівка, і спасівка, і пилипівка тяглися довгими тижнями й місяцями (Донч., III, 1956, 23); Вели́кий шлях — упорядкований широкий шлях, який сполучає значні населені пункти. Його вигнала на великий шлях нуждонька та бідонька (Вовчок, І, 1955, 361).

∆ Вели́ка голінко́ва (гомілко́ва) кі́стка, анат. — більша з двох кісток голінки (гомілки); Вели́ка кало́рія, фіз. — кількість тепла, потрібна для нагрівання 1 л води на 1° С; Вели́ка лі́тера, грам. — заголовна літера, яка відрізняється від малої висотою, іноді накресленням і вживається згідно з правилами правопису. Власні назви звичайно означаються на письмі написанням з великої літери (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 300); Вели́кий па́лець — двосуглобовий, товщий від інших, крайній палець на руках і ногах. Вона стала великими пальцями на вершок дверей, налапала ногою клямку (Н.-Лев., II, 1956, 178); Він підніс праву руку, на якій бракувало двох пальців — великого і вказівного (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 8); Вели́кі півку́лі, анат. — центральні, основні і значні величиною півкулі головного мозку. Проводяться [в Інституті фізіології] дослідження, присвячені вивченню представництва ряду внутрішніх органів у корі великих півкуль (Наука.., 1, 1961, 45); Вели́ка рога́та худо́ба — бики, воли, корови, буйволи, яки і т. ін. Надзвичайно великий економічний ефект у тваринництві дає, наприклад, безприв’язне утримання великої рогатої худоби (Наука.., 3, 1960, 31); Вели́ка хі́мія — промислова хімія. Енергетики беруть безпосередню участь у створенні і розвиткові великої хімії України (Рад. Укр., 7.І 1965, 2).

2. розм. Який вийшов з дитячого віку; дорослий. Від малих дітей голова болить, а від великих — серце (Номис, 1864, № 9195); Перезимував він зиму щасливо, а на весну вже став великим та мудрим горобцем (Л. Укр., III, 1952, 483); Я маленьким збирав тут вугілля, щоб великим збирати пісні (Сос., III, 1958, 60).

Мале́ й вели́ке — усі, незалежно від віку, діти й дорослі. Дивлюсь — з лози іде Різак, — Його мале й велике знає (Гл., Вибр., 1957, 297).

3. Який набагато переважає звичайний рівень, звичайну міру. Малі тілом, та великі духом (Номис, 1864, № 7332); На мій погляд — у Вас дуже великий художницький талан (Мирний, V, 1955, 383); Вагон не мав ніяких приступок, і пасажири влазили до нього з великими труднощами (Панч, Синів.., 1959, 11).

◊ На вели́ку си́лу — із значними труднощами. — Приятель пише, що книжку ту ["Кобзар"] він на велику силу роздобув, хоч вона вже давно у світ вийшла (Мирний, IV, 1955, 389); У вели́кій приго́ді — (бу́ти, ста́ти) — бути, стати дуже корисним, доречним. Я співаю. І про Ясси, І про Жовті Води, і містечко Берестечко. В великій пригоді Нам сьогодня вони стануть! (Шевч., І, 1951, 305).

4. Який має чималу силу прояву, інтенсивність дії. Всі підняли великий крик (Котл., І, 1952, 167); У великі дощі рілля скочувалась з водою униз (Н.-Лев., II, 1956, 260); А вітер засипає слід… мороз великий (Л. Укр., І, 1951, 406); // Значний глибиною, силою (про почуття, душевні переживання). Од великого гніву так вона і палала (Вовчок, VI, 1956, 233); Вернувся Іван з великою радістю (Мирний, II, 1954, 88); Люди гадали, що він загинув з великого жалю (Коцюб., II, 1955, 332).

5. Який має важливе значення. Щоб відкриті всі закони Скрізь ішли враз в перегони До великої мети: Знищення гнізд темноти! (Фр., XIII, 1954, 399); Великі справи можуть вірно розв’язуватися лише тоді, коли за ними стоїть майбутнє! (Стельмах, Хліб.., 1959, 22); Ішли партизани ярами, борами, На діло велике ішли (Воронько, Тепло.., 1959, 160); // у знач. ім. вели́ке, кого, с. [Марфа Варфоломіївна:] Не біжи за великим, щоб малого не згубити (Кроп., II, 1958, 268); Хома.. вмів якось одразу відокремити суттєве від несуттєвого, велике від незначного (Гончар, I, 1954, 201); // Який мав визначне політичне й історичне значення. Велика Жовтнева соціалістична революція; Велика Вітчизняна війна Радянського Союзу; // Який має надзвичайну силу впливу, глибокий, важливий змістом. Правду, велику правду сказав мені твій батько (Кв.-Осн., II, 1956, 64); Надія світить малиново Людині в ночі грозові, Велике Ленінове слово І думи Леніна живі (Мал., III, 1957, 155); Яке велике слово те — свобода (Воронько, Тепло.., 1959, 166); // Визначний за суспільним становищем. Щоб бути годним своєї коханої, я поклав собі зробитися великою людиною і накинувся на книжки (Коцюб., III, 1956, 281); — Ага, були великі люди. Давайте їх сюди на папір. Полководців, учених, державних діячів. Запишемо їх рядочком, а потім ще й підкреслимо, щоб короткозорі закордонні професори бува не прогавили ваших [ланкового] предків (Ю. Янов., II, 1954, 117); * Образно. [Роман:] Дві голови — два розума, п’ять голів — громада, а громада — великий чоловік (Кроп., II, 1958, 51).

Вели́кі держа́ви, політ. — держави з найзначнішим міжнародним впливом і матеріальними багатствами; Вели́ке князі́вство, іст. — назва найголовніших і найвпливовіших князівств стародавньої Русі; Вели́кий князь (вели́ка княги́ня, княжна́), іст.: а) вищий князівський титул стародавньої Русі. Боярин Полуяр впав долу, проповз на колінах кілька кроків, ніби хотів знайти руку великої княгині (Скл., Святослав, 1959, 40); б) титул, що надавався членам імператорської родини в царській Росії. — В газетах писали, що буде проїжджати в Крим великий князь (Н.-Лев., IV, 1956, 47).

◊ Вели́кий пан, заст. — знатний, багатий поміщик; вельможа. Про його [маєток] балакали й полупанки, і панки, і службовці, і навіть великі пани (Мирний, III, 1954, 282); Переліски, гроти, озера, павільйони і водограї — всю Софіївку — просто, на голому місці, на рівнині, наказав кріпакам зробити для своєї коханої Софії великий пан, граф Потоцький (Смолич, II, 1958, 11); Вели́кий понеді́лок, церк. — понеділок останнього перед Великоднем тижня. В великий понеділок до Кайдашів зайшла бабка (Н.-Лев., II, 1956, 329); Вели́ка субо́та, церк. — остання субота перед великоднем. Раз в велику суботу наймичка спекла паску для слуг (Н.-Лев., III, 1956, 205); Вели́ке цабе́; Вели́ка ця́ця, ірон. — поважна, впливова особа. [Панас:] Як ти поcмів зайти у мою господу? Велике цабе: волосний писар!.. (Кроп., І, 1958, 129); Брат її якесь велике цабе в городі. Гроші їй посилає (Руд., Вітер.., 1958, 158); Він дума, як голова, то й велика цяця (Мирний, II, 1954, 185).

6. Геніальний, загальновідомий, діяльність якого дуже високо оцінена. Може й цей невеличкий причинок до біографії Тараса Шевченка не буде зайвим і разом з іншими кине промінь світла на дорогу постать нашого великого кобзаря (Коцюб., III, 1956, 48); Підняв його [червоний галстук] Ленін великий над світом і вище підносити — нам заповів (Бичко, Вогнище, 1959, 16); І проміж нас живе ясна і чиста слава.. великого Франка (Рильський, І, 1956, 141); // Який виділяється надзвичайною обдарованістю в чому-небудь; відомий. Дід Опанас багато знав пісень і був колись великий співака (Вас., II, 1959, 521).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 318.

Великий, а, е.

1) Большой; великій. Як світ великий, так різне на чім буває. Ном. № 397. Як у воді не без чорта, так у великого пана не без жида. ЗОЮР. I. 146. Великий дурень. Ном. Великого стоїти. Много стоить; много значить. велика дорога. Дальняя дорога. Ой не їдь, синку, у велику дорогу. Н. п. Велика голова. Умная голова. Нема чого журитися: нехай той журиться, що велику голову має. Ном. Великий луг. Такъ называлась у запорожцевъ низменность по лѣвой сторонѣ Днѣпра, ниже о. Хортицы, отъ устья рѣки Мокрой Московки до перваго впаденія въ Днѣпръ р. Конки, покрытая огромнымъ вѣковымъ лѣсомъ, болотной травой и высокими камышами. Эварн. Вольн. запор. казаковъ. (2-е изд.) 124, 274. Січ — мати, а Великий Луг — батько. Ном. № 757. Ой повій, повій, вітре, через море та з Великого Лугу. Шевч. 56. Великий піст. Великій постъ. Ном. № 6410. Великий понеділок, вівторок и пр. Страстной понедѣльникъ, вторникъ и т. д. Ном. № 11567. Велика руїна. Періодъ въ исторіи правобережной України между 1672 и 1678 г. великий час. Продолжительное время. не за великий час. Въ короткое время. великого коліна, великої руки. Знатный, родовитый. Св. Л. 217.

2) Рослый, высокій. Великий рости та розумний будь. Ном. Великий до неба, а дурний як треба. Ном. № 6347.

3) Названіе медвѣдя у гуцуловъ. Шух. І. 22.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 131.