ВВІРЯТИ
Значення ввіряти це
ВВІРЯ́ТИ (УВІРЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВВІ́РИТИ (УВІ́РИТИ), рю, риш, док. 1. перех. Покладаючись на кого-, що-небудь, довіряти, віддавати щось у чиєсь розпорядження, на чиюсь волю. У очі твої безхмарні хоч вічність мені глядіти і серце, як власну совість, навіки ввірять тобі (Забашта, Вибр., 1958, 160); Народ ввірив долю країни, свою долю Червоній Армії (Рад. Укр., 9.І 1946, 1); // Довіряючи, розкривати, розповідати те, що не підлягає розголосу. З відкритим серцем юнаки і світлі радощі, і болі мені ввіряли залюбки (Уп., Вірші.., 1957, 209).
2. неперех. Покладатися на кого-небудь, довіряти комусь. — Я на вас увіряв, а ви… (Крим., Вибр., 1965, 320).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 304.
ввіряти Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| to entrust | вверять |
ввіряти Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| vviriaty | vviriaty | vviryaty |
ввіряти Рід - дієслово, недоконаний вид
ввіряти Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | ввіряю | ввіряємо |
| 2 особа | ввіряєш | ввіряєте |
| 3 особа | ввіряє | ввіряють |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | ввірятиму | ввірятимемо |
| 2 особа | ввірятимеш | ввірятимете |
| 3 особа | ввірятиме | ввірятимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | ввіряв | ввіряли |
| Жіночий рід | ввіряла | |
| Середній рід | ввіряло | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | ввіряймо | |
| 2 особа | ввіряй | ввіряйте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | ввіряючи | |
| Минулий час | ввірявши |
ввіряти Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 7 | 3 | 4 |