ВВОДИТИ

ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), джу, диш, недок., ВВЕСТИ́ (УВЕСТИ́), введу́, введе́ш, наказ, сп. вводь; док., перех. 1. Ведучи, супроводжуючи, примушувати або допомагати зайти куди-небудь, в межі чогось. Одчиняються двері, і сторожа вводить скованого Руфіна (Л. Укр., II, 1951, 434); Невідомого злочинця вводили до кімнати (Трубл., І, 1955, 129); Наполеон загарбував чужі землі, вводив свої війська у прусські фортеці і поступово наближався до російських кордонів (Кочура, Зол. грамота, 1960, 63); Йосип увів Параску у хату і підвів до батька-матері (Мирний, IV, 1955, 49); // Включати в що-небудь, робити учасником чогось. Хлопці вводять у танок дівчат (Криж., Під зорями.., 1950, 103); // Включати, приймати до складу чого-небудь. [Люцій:] Руфіне! Одважся і ходім садок садити! Як хочеш, я введу тебе в громаду. Ходім! (Л. Укр., II, 1951, 421); Шануючи вашу приязнь до літератури, до живого слова, вважаю за свій обов’язок увести вас до нашого Олімпу (Кач., II, 1958, 27); // техн. Вставляти, вганяти всередину чогось. Щоб уникнути передчасного спрацювання й поломки різця, його треба вводити в метал обережно, без ударів (Різальні інстр.., 1959, 95); // мед. Впускати, вливати що-небудь у тканини чи порожнини організму. — Як спали, Даниле Денисовичу? .. Та навіщо їй про це знати? Чим вона допоможе?.. Запропонує вводити бром у вену? (Дмит., Обпалені.., 1962, 8).

Вво́дити (ввести́) в ді́ю (експлуата́цію, о́біг і т. ін.) — робити щось діючим, вживаним у дії. Поширення гірничих виробок дозволило ввести в дію потужні високопродуктивні електровози (Рад. Укр., 7.IV 1951, 3).

∆ Вво́дити (ввести́) в бій, військ. — поповнювати частини війська, армії, що б’ються, новими силами; Вво́дити (ввести́) у володі́ння, юр. — передавати у власність майно, спадщину і т. ін., ствердивши право на володіння відповідним юридичним актом.

◊ Вво́дити (ввести́) у ві́ру (в хрест), заст. — здійснювати обряд хрещення; хрестити. Що йому тепер.. колюча нива, коли він панського сина у віру вводить, самому панові кумом стає (Мирний, IV, 1955, 225); [Василь:] А скільки треба заплатити попові за те, що в хрест уведе? (Кроп., II, 1958, 155); Вво́дити (ввести́) в гріх, заст. — спонукати когось на гріх. Бодай на тебе трясця і болячка!.. як ти оце мене увів у гріх, що мушу лаятись з тобою до служби божої (Н.-Лев., III, 1956, 285); Вво́дити (ввести́) в зако́н, заст.: а) здійснювати обряд хрещення; хрестити. — Хазяйка лежать, нічого не кажуть. Сьогодні уже баба питає: коли і як малу у закон увести? (Мирний, IV, 1955, 66); б) вінчати. Вона [мати], побачивши, що ти вже у закон уведена, не так буде на тебе жалкувати (Кв.-Осн., II, 1956, 462); Вво́дити (ввести́) в несла́ву — знеславлювати. — Що ви мене, як вороги, стережете, в неславу сироту вводите! (Вовчок, І, 1955, 24); Вво́дити (ввести́) в ома́ну — навмисно неправильно інформувати; обдурювати. — Я просто дивуюся інженерові Синявіну. Вводить в оману і мене і вас (Ле, Міжгір’я, 1953, 191); —Ворога завжди треба вводити в оману (Сміл., Сашко, 1957, 156); Вво́дити (ввести́) в сла́ву: а) знеславлювати. [Наталка (співає):] Пошануйте сиротину і не вводьте в славу (Котл., II, 1953, 8); б) (рідко) прославляти. Дійшло до того, що хто придума найтяжчу муку, найлютішу смерть другому — того вихваляють, того у славу вводять (Мирний, V, 1955, 107); Вво́дити (ввести́) в со́ром — соромити. — Не бери, Гафіє, грошей, не вводь мене в сором! (Стельмах, Хліб.., 1959, 16).

2. Включати в що-небудь. Не маючи змоги сильніше розвинути в п’єсі ["Олеся"] тему соціального протесту, Кропивницький вводить сюди ще побічну тему нещасливого кохання з нерівнею (Минуле укр. театру, 1953, 49); Вводили [прогресивні письменники] в художні твори філософську, політичну термінологію (Іст. укр. літ., І, 1954, 598); Я порадив би грім і блискавку.. ввести в комедію не на самому кінці, а трохи раніше, щоб більше звернути на неї увагу глядача (Коцюб., III, 1956, 244); // Додавати до складу чогось. Взимку.. передбачаємо вводити в раціон свиней борошно з сіна багаторічних бобових трав (Наука.., 9, 1956, 24).

3. Ознайомлювати з чим-небудь. Старий коваль вводив Рубіна в таємниці свого ремесла (Сенч., Опов., 1959, 14); Що інше могло так швидко просувати його до цієї мети, ввести в це ніким не знане ще життя? (Шовк., Інженери, 1956, 76).

Вво́дити (ввести́) в курс чого — ознайомлювати з чим-небудь. Кількома фразами він вводить нас в курс свого життя (Коцюб., II, 1955, 237).

4. Запроваджувати що-небудь. Як павук, закутавшись у свою павутину, сидить [Гамза] і щодня нові порядки уводить (Мирний, IV, 1955, 183); Над лінією фронту все частіше й частіше з’являються літаки — і Щорс до програми [Житомирської школи червоних командирів] вводить загальне ознайомлення з літаками (Скл., Легенд. начдив, 1957, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 305.