ВАРІВКИЙ

ВАРІВКИ́Й, а́, е́, діал. 1. Небезпечний. Робота коло машини варівка, — роби і бійся (Сл. Гр.).

2. Нерішучий, боязкий.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 293.

Варівкий, а, е.

1) Нерѣшительный. Шух. І. 83.

2) Опасный, требующій осторожности, осмотрительный; сопряженный съ рискомъ. Робота коло машини варівка, роби і бійся. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 127.