ВАРІАЦІЯ

ВАРІА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Видозміна другорядних елементів чого-небудь при збереженні основи. Він міг щоразу в іншій варіації розповісти про свої наміри, сумніви, вагання (Ле, Міжгір’я, 1953, 75).

2. Видозміна основної музичної теми, мелодії або її супроводу. Пішли далі варіації на всі голоси (Н.-Лев., III, 1956, 316); У мелодії весь час проривався і повторювався в різних варіаціях один сумний лейтмотив (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 177); // мн. Вид музичного твору, що являє собою ряд п’єс, які об’єднуються спільною темою, але різняться мелодією, ритмом, гармонією, темпом і т. ін. Сюїта для струнного квартету Козицького являє собою тему з шістьма варіаціями (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 144); Анатолій.. обробляв народні пісні, створював варіації на їхні теми (Кучер, Дорога.., 1958, 67).

3. біол. Деякі відхилення від основного типу у тварин і рослин під впливом природних або штучних умов. У породі, крім описаного середнього типу, є ще два типи коней, які являють собою варіації в бік більшої масивності та в бік полегшеності (Конярство, 1957, 43); Варіації або "спортивні" відхилення, тобто раптові зміни бруньок і пагонів, що з них виростають, трапляються в плодових рослин досить рідко (Юним мічур.., 1955, 63).

4. мат. Зміна виду функцій величин у варіаційному численні.

∆ Варіа́ції магні́тні — зміна напруження магнітного поля Землі залежно від часу. Добові та сезонні зміни в іоносфері й магнітному полі показують, що іоносфера і варіації магнітного поля Землі залежать від взаємного розташування Землі і Сонця (Наука.., 2, 1957, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 293.