БІЛЯЧИЙ
Значення білячий це
БІ́ЛЯЧИЙ, а, е. Прикм. до бі́лка. Російські купці привозили на Україну хутро (соболеве.., біляче, рідше — горностаєве та ін.) (Іст. УРСР, І, 1953, 126).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 186.
Білячий, а, е. Бѣличій. Білячий хвостик. О. 1862. ѴІІІ. 33.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 68.
білячий Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| blaci | білячий |
білячий Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| biliachyi | biliachyi | bilyachyy |
білячий Рід - прикметник
білячий Словоформи слова
| Називний | білячий | біляча | біляче | білячі |
| Родовий | білячого | білячої | білячого | білячих |
| Давальний | білячому | білячій | білячому | білячим |
| Знахідний | білячий, білячого | білячу | біляче | білячі, білячих |
| Орудний | білячим | білячою | білячим | білячими |
| Місцевий | на/у білячому, білячім | на/у білячій | на/у білячому, білячім | на/у білячих |
білячий Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 7 | 3 | 4 |