БІЛЯНКА

БІЛЯ́НКА, и, ж., розм.

1. Світловолоса або білолиця жінка, дівчина; білявка. Певно знала — не зустрітись більш. Не обнять тобі сестри, білянко (Шер., Дорога.., 1957, 81).

2. рідко. Білість обличчя (на протилежність до ластовиння, веснянок). — Ластівко, ластівко! На тобі веснянки, дай мені білянки! (Номис, 1864, № 226).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 185.

Білянка, ки, ж.

1) Бѣлизна лица (въ противоположность веснянка — веснушка). По народному повѣрью, имѣющій веснушки на лицѣ долженъ весною, увидѣвъ ласточку, сказать: «Ластівко, ластівко! на тобі веснянки, дай мені білянки!» Ном. № 226. Чуб. І. 59.

2) Раст. Agaricus subdulcis Bull. ЗЮЗО. І. 110.

3) Порода бѣлыхъ сливъ. Вх. Уг. 227.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 68.