БІЛОБОГ

Білобо́г = Дід — у дохристиян­ських віруваннях — головний бог білого дня, щастя, добра, багат­ства, здоров’я і плодючості; за ле­гендою, творець землі, води, світ­ла; син Рода, батько Перуна; за­хисник людей від зла; господар Вирію та повелитель інших богів; народні легенди зображують Білобога у постійній боротьбі з Чорнобогом; Білобог живе у золотому сонячному храмі, посеред якого стоїть золота чаша, по вінця на­повнена благом; його символами є вогненний меч, щит та сокіл, яко­го він посилає в ніч, щоб той ви­рвав зло з темного мороку, бо ско­ро має засяяти день; разом з тим міфологічний Дід сприймається неоднозначно (див. дід 4); див. ще госпо́дар 2.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 39.