БІДКУВАТИ

Значення бідкувати це

БІДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., рідко. Тужити, уболівати, клопотатися. А той.. Все храми мурує; Та отечество так любить. Так за ним бідкує. Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!.. (Шевч., І, 1951, 239); По дорозі він уже бідкував, що будова ще аж через тиждень має бути готова (Фр., V, 1951, 382).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 177.

Бідкувати, ку́ю, єш, гл. Печаловаться о комъ, о чемъ. А той щедрий та роскішний все храми мурує, та отечество так любить, так за ним бідкує. Шевч. ІІ. 12. Ой не плач же, любко люба, та не бідкуй, бідко. Шух. І. 199.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 62.

бідкувати Синоніми слова

(за ким) уболівати, тужити, боліти серцем, (піклуватися) бідкатися

бідкувати Переклад слова

Переклад на англійську Translate	Переклад на російську Перевод
bakovci	бідкувати

бідкувати Транслітерація слова

Паспортна транслітерація	Географічна транслітерація	Американська транслітерація
bidkuvaty	bidkuvaty	bidkuvaty

бідкувати Рід - дієслово, недоконаний вид

бідкувати Словоформи слова

ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
	ОДНИНА	МНОЖИНА
1 особа	бідкую	бідкуємо
2 особа	бідкуєш	бідкуєте
3 особа	бідкує	бідкують
МАЙБУТНІЙ ЧАС
	ОДНИНА	МНОЖИНА
1 особа	бідкуватиму	бідкуватимемо
2 особа	бідкуватимеш	бідкуватимете
3 особа	бідкуватиме	бідкуватимуть
МИНУЛИЙ ЧАС
	ОДНИНА	МНОЖИНА
Чоловічий рід	бідкував	бідкували
Жіночий рід	бідкувала
Середній рід	бідкувало
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ
	ОДНИНА	МНОЖИНА
1 особа		бідкуймо
2 особа	бідкуй	бідкуйте
ДІЄПРИСЛІВНИК
Теперішній час	бідкуючи
Минулий час	бідкувавши

бідкувати Кількість літер у слові

Кількість літер	Кількість голосних	Кількість приголосних
9	4	5

бідкувати в англійській розкладці - ,slredfnb

Цитати української літератури з використанням слова бідкувати

"Якось пішов він бідкувати з дубельтівкою"Багряний Іван Павлович - Тигролови