БІГАТИ

БІ́ГАТИ, аю, аєш, недок.

1. Швидко пересуватися на ногах у різних напрямках. [Печариця:] Давайте, Ганно Василівно, наввипередки бігати! [Галя (здвигнувши плечима):] Бігайте самі; а я — не вмію (Мирний, V, 1955, 145); Маленьке хлоп’я по цілих днях бігало по полю (Коцюб., III, 1956, 26); Посмітюхи бігали по дорогах, вигріваючись на сонці (Мирний, IV, 1955, 121); Праця відбувалася надзвичайним темпом, і люди, здавалося, не ходили, а бігали (Смолич, І, 1958, 75); // перен. Поспішно ходити, маючи яку-небудь роботу, який-небудь клопіт; метушитися. Старий батько.. На весілля просить. Знай, бігає, а самого Ледве ноги носять (Шевч., І, 1951, 317); — Що мені чинити, що робити?.. — бігає по хаті збурений Макар Іванович (Коцюб., І, 1955, 168); // Мати звичку пересуватися бігом. А пан лікар.. тільки підскакує. Добре бігав (Вовчок, I, 1955, 176); // до кого-чого, куди, перен. Часто відвідувати кого-, що-небудь, бувати у кого-небудь, десь. Бігає до дідуся Оленка було. Дідусь.. гостинчика дасть їй якого, яблучко, абощо (Тесл., Вибр., 1950, 95); Тепер я бігаю в поле й годинами слухаю, як в небі співають хори (Коцюб., II, 1955, 231); // за ким. Невідступне, скрізь ходити за ким-небудь. Він бачив, що дурненький Власов утюрився в його сестру, що хвостиком бігав би усюди за нею (Мирний, IV, 1955, 144); // до кого, розм. Залицяючись, ходити до кого-нобудь. — До других бігав? Кращих шукав? — .. допитувалася вона його (Мирний, III, 1954, 286).

2. перен. Швидко рухатися (про засоби пересування). Бігають вулицями автобуси, бігають легкові й вантажні авто, трамваї (Вишня, I, 1956, 327).

3. розм. Швидко міняти напрям руху, перебігати з одного предмета на інший. — Як вдарю по струнах, то було вже не дуже й націлююсь, — самі руки бігають, наче хто другий водить ними (Н.-Лев., I, 1956, 67); Маленькі, запалі оченята неспокійно бігали в ямках, немов злякалися чогось (Фр., II, 1950, 7); Очі Лібанова починають здивовано бігати, коли на порозі кімнати з’являється Оленка (Собко, Любов, 1935, 67).

◊ Мура́шки (мура́хи, кома́шки і т. ін.) бі́гають (бі́гали) по ті́лу (спи́ні і т. ін.) — про почуття великого страху, переляку. Мурашки бігали по спині, але цікавість перемогла страх (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 15).

4. від кого — чого, рідко. Тікати, утікати від кого-, чого-небудь, уникати зустрічі з кимсь або чимсь; цуратися кого-, чого-небудь. [Маруся:] Вони [апостоли] були духом ченці. [Василь:] Як? Цуралися миру, бігали від людей? (Мирнпй, V, 1955, 105).

5. спорт. Змагатися, тренуватися в бігу (в 2 знач.). — Ви чим займалися? — звернувся він [тренер] до Ярини. — Бігала. — На які дистанції? — Сто метрів (Собко, Стадіон, 1954, 87).

6. розм. Бути в періоді злучки (про тварин).

БÍГВІСТЬ: ◊ Бі́гвість куди́ (де і т. ін.) — невідомо куди, де і т. ін. [Бабуся:] Пан утік додому .. Біг-вість куди зникають черемошці (Воронько, Казка.., 1957, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 174.

Бігати, гаю, єш, гл.

1) Бѣгать. Бігає по луці. Въ повел. накл. употребл. иногда бігай вм. біжи. Бігай, коню, бігай, коню, бо вже вечеріє. Мет. 98. Употребл. оно также тавтологически: Ой бігайте-біжіть шляхом да наженіте Касю з ляхом. Чуб. V. 908. Бігай, хлопче! Бігаймо у великий гай! Бігаймо, кажу. МВ. ІІ. 112.

2) О коровахъ: случаться. Угор.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 60.