БУНТАРСТВО

БУНТА́РСТВО, а, с. Виявлення непокори, виступ проти пригнічення. Пан староста звалять мене випитати тїлько про ті незаконності і бунтарства, про які там стоїть у реляції (Фр., III, 1950, 235); // Непокірливість, схильність до бунту, протесту. Може тоді й запало вперше в його [Т. Шевченка] душу зернятко бунтарства, непокірливості лихій долі (Ів., Тарасові шляхи, 1954, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 256.