БУЙНИЙ

БУ́ЙНИЙ, а, е.

1. Який виявляється з великою силою; сильний, навальний. Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш. Збуди його, заграй ти з ним (Шевч., І, 1951, 9); Весна прийшла в Донбас рання, буйна, дружна (Собко, Звич. життя, 1957, 72).

2. Який дуже сильно розрісся; пишний, розкішний. Молоді буйні верби вже поросли тут подекуди по леваді (Н.-Лев., II, 1956, 159); Поет поправив своє буйне волосся і почав (Л. Укр., III, 1952, 709); Буйна рослинність, затіняючи собою воду, не давала їй добре прогріватися (Донч., І, 1956, 51); * Образно. Численні фабрично-заводські палаци і клуби свідчать про буйний розквіт радянської культури (Козл., Відродження.., 1950, 68).

3. Великий розміром. Прийнявся Півень жито розгрібать І буйні зерна вибирать (Гл., Вибр., 1957, 210); Ці скіпки дрібні — беріть оці буйніші (Сл. Гр.); Буйні краплі поту котилися з-під рудої шапки по його чолу й падали на землю, як горох (Коцюб., І, 1955, 305); Вони [листи] були писані.. енергійним, твердим, буйним почерком (Л. Укр , III, 1952, 689).

4. перен. Невгамовний, нестримний. Вони полюбляли Юрка за товариську вдачу, за буйний, але завжди справедливий норов (Стельмах, I, 1962, 55); Повиростали [Данько та Вутанька] буйні обоє, голосисті та непосидющі, а матері через їхні невгамовні вдачі душа ніколи не буває на місці (Гончар, II, 1959, 199); Буйна фантазія молодого письменника ..знаходить широкий простір у тій першій Франковій повісті (Коцюб., III, 1956, 31); Було чути, як.. заходились вони [Настя і Соня ] од буйного, шаленого, нестриманого реготу (Вас., II, 1959, 202); Схвильований і не в силі стримати буйну радість, — обличчя аж розпливлося в усмішці, — погладив рукою кулемет (Головко, І, 1957, 363); // Норовистий (про тварин). Корова була буйна, насилу з нею справлявся кривий Андрійко (Коцюб., I, 1955, 442); // Який виявляє велике збудження, вирує; неспокійний. — Батько! Батько наш. — ревнув у радісній нестямі буйний, розхмелілий натовп (Гончар, II, 1959, 235); Арлекін з трояндою в руці Йде серед буйного карнавалу (Рильський, І, 1960, 172); // Бурхливий (про потік, хвилі і т. ін.). Сильне море! зберися на силі!..Розжени свої буйнії хвилі (Л. Укр., І, 1951, 68); Прощавайте, буйні ріки й бистрі ручаї! (Берне, Вибр., перекл. Лукаша і Мисика, 1959, 47).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 251.

Буйний, а, е.

1) Крупный. Бачте, яка буйна (картопля)! Г. Барв. 428. Ці скіпки дрібні — беріть оці буйніші. Радом. у. Ученик нехай читає тілько буйну печать. К. Гр. 15. Буйний дощ.

2) Рослый (о растеніяхъ). Уродило жито високе, буйне. Чуб. III. 399. Шумить буйна нива. Рудч. Чп. 104. Буйна трава поросла.

3) О почвѣ: жирный. Буйна земля. Хотин. у.

4) Сильный, буйный. Коло, коло Дунаю дівчина гуляє, на буйную филенку спильна поглядає. Мет. 77. Із-за гори буйний вітер віє. Мет. 27.

5) Буйный. Загадаються орлики хижі… по буйних товаришах козаках. Пѣсн., Ум. Буйненькій, буйнесенький. Аж де взявся буйненький вітрець. Чуб. ІІІ. 301.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 108.