БРОВАРНИК

БРОВА́РНИК, а, ч., заст.

1. Власник броварні. — Він оженився, здається мені, з донькою якогось багатого броварника? (Коб., І, 1956, 118).

2. Робітник броварні. Серед повстанців [на Україні в XVII ст.] відзначалась найбільш гноблена частина селян і міська біднота, так звані робітні люди: будники, гуральники, броварники, пастухи (Іст. УРСР, І, 1953, 223).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 237.

Броварник, ка, м.

1) Пивоваръ.

2) Рабочій на пивоваренномъ заводѣ. Ей винники, броварники! годі вам по запічках валяться, по броварнях пиво пити, по винницях горілок курити. Мет. 414.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 100.