БРОВА

БРОВА́, и́, ж.; мн. бро́ви, брів. Дугаста смужка волосся над очною ямкою. Михайло.. низько насува чорну шапку на чорні брови (Вовчок, І, 1955, 380); Дві чорні брови, мов дві чорні п’явки, повпивалися над очима (Мирний, II, 1954, 34); Очі пильні, блищать з-під густих розльотистит брів (Кучер, Зол. руки, 1948, 226).

◊ [І] брово́ю не веде́ (не моргне́, не здвигне́ і т. ін.);

Хоч би брово́ю моргну́в хто — байдуже комусь, не звертає ніякої уваги хтось. Говоримо було із мамою та згадуємо [Катрю], — батько слухає, — бровою не здвигне… (Вовчок, І, 1955, 232).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 237.

Брова, ви, ж.

1) Бровь. Не так очі як ті брови, любі, милі до розмови. Мет. 10. Брови на шнурочку. Узенькія ровныя красивыя брови.

2) Мясистый наростъ надъ глазомъ тетерева. Шух. I. 238.

3) Кличка вола съ чорными бровями. КС. 1898. VII. 42. Ум. Брівка, брівонька, брівочка, бровеня, бровенятко, бровеняточко. Брівками моргає. Г. Арт. (О. 1861. III. 109). В мене чароньки — чорні брівоньки, в мене принада — сама молода. Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 100.