БРИНЗА

БРИ́НЗА, діал. БРИ́НДЗА, и, ж. Сир з овечого молока. Малай варили з просяного борошна на воді без солі, бо їли його з солоним сиром або з бринзою (Стор., І, 1957, 266); Гості набирали у бербениці бриндзи та в мирності знову спускались в долини (Коцюб., II, 1955, 327); Жінки незабаром стали переобідувати хлібом та овечою бринзою (Гончар, Таврія.., 1957, 578).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 236.

бри́нза — солоний овечий сир; символ бідності, звідки би́ти бри́нзу — нужденно жити. Марія через плече несла сакви з овечою бринзою (Ю. Смолич).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 56.