БОРОЗЕНКА

БОРОЗЕ́НКА, и, ж. Зменш. до борозна́. Ой послала мене мати Зеленого жита жати, А я жита не жала, В борозенці лежала (Народна пісня); На суміжній горі коловоротом метушаться возії, тиснучись по вузьких борозенках свіжих стежин (Стельмах, Над Черемошем, 1952, 95); Бережно узявся [Довбня] за пальчики і.. роздивлявся долоню, ті невеличкі борозенки, що покарбували її (Мирний, III, 1954, 215); Над кущуватими бровами пролягли вузькі глибокі борозенки (Руд., Вітер… 1958, 366).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 219.