БЛЯХА

БЛЯ́ХА, и, ж.

1. тільки одн. Листове залізо, звичайно покрите оловом. А топірці наробили Із самої бляхи (Укр.. думи.., 1955, 251); * У порівн. Крізь зелені віти просвічувало сіре, мов цинкова бляха, передсвітанкове небо (Панч, І, 1956, 117); // Дахове залізо. А що з того, що в мене хата вкрита бляхою? (Н.-Лев., IV, 1956, 155).

2. Пряжка, значок і т. ін., зроблені з такого заліза або з іншого металу. На грудях з бляхою ладунка (Котл., І, 1952, 80); Мав [юнга] матроського бушлата, безкозирку і мідну бляху з якорем на широкому поясі (Кучер, Чорноморці, 1956, 109); // Металева пластинка для прикраси. — Виводь мені коня мого… Надінь збрую із цвяхами, Із цвяхами, із бляхами (Щог., Поезії, 1958, 57); Корж у новій білій свитині, підперезаній поясом з дрібних срібних блях, сидів поруч із сватом (Тулуб, Людолови, II, 1957, 265).

3. діал. Деко, лист. Вкладають [печеню] на бляху.. і печуть (Сл. Гр.); — Чую дрібне цокання підошов [дерев’яних] у камінь.. Наче хтось сипле на бляху волоські горіхи (Коцюб., II, 1955, 406).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 205.

Бляха, хи, ж.

1) Металлическая пластинка, металлъ въ листахъ. Шух. I. 277. Труну збудували, срібними бляхами обкували. Грин. ІІІ. 666. Всі покриті срібнов бляхов. Федьк. І. 26.

2) Жесть. Въ томъ же значеніи: біла бляха. Дах, критий білою бляхою. Св. Л. 25. На кожнім (піддашку) хрест, білою бляхою обкований. Св. Л. 25.

3) Кровельное желѣзо. Левиц. ПЙО. І. 476.

4) Родъ четырехугольной сковороды изъ листоваго желѣза, противень. Владим. у. Черниг. у. Печеню…. вкладають на бляху, вливають трошки води, щоб не припалилася і печуть. МУЕ. І. 106. Пражать горох на блясі. МУЕ. І. 99.

5) Бляха, знакъ (у сотскаго и пр.) На грудях з бляхою лядунка. Котл. Ен. Ум. Бляшка, бляшечка. Соцький … з мідною бляшкою на свиті. О. 1862. ІХ. 63.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 77.