БЛЯКНУТИ

БЛЯ́КНУТИ, ну, неш, недок.

1. Втрачати свіжість; в’янути, прив’ядати. Сонцем не пригріте листя обпадало; Паростки.. блякнули і жовкли (Щог., Поезії, 1958, 215).

2. Ставати неяскравим; тьмяніти, затьмарюватися. Блякне, згасає вечірня зоря (Шиян, Гроза.., 1956, 732);

* Образно. У пеклі війни чим далі, тим більше черствіло серце, і спогад цей [про Орисю] блякнути став (Головко, II, 1957, 516).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 205.

Блякнути, ну, неш, гл. = Блекнути. Паростки манньолій блякнули і жовкли. Щог. Сл. 6.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 77.