БЛУКАЧ

Значення блукач це

БЛУКА́Ч, а́, ч., рідко. Той, хто блукає, не має постійного місця проживання; бурлака. [Дієго:] Хіба ж не краще вік прожить недовгий Безвісним блукачем, коли нема Ні спогадів, ні сподівань… (Мур., Ост. хмарина, 1959, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 204.

блукач Переклад слова

Переклад на англійську
Translate
Переклад на російську
Перевод
Outlanderскиталец

блукач Транслітерація слова

Паспортна транслітераціяГеографічна транслітераціяАмериканська транслітерація
blukachblukachblukach

блукач Рід - іменник, чоловічий рід, істота

блукач Словоформи слова

Називнийблукачблукачі
Родовийблукачаблукачів
Давальнийблукачеві, блукачублукачам
Знахіднийблукачаблукачів
Оруднийблукачемблукачами
Місцевийна/у блукачі, блукачу, блукачевіна/у блукачах
Кличнийблукачублукачі

блукач Кількість літер у слові

Кількість літерКількість голоснихКількість приголосних
624

блукач в англійській розкладці - ,kerfx

Цитати української літератури з використанням слова блукач

"- Блукач повернувся, - прогудiв басом Твiнас, так нахиляючись до ляльки, що замалим пояс не трiснув"Жилинскайте Витауте - Подорож у Тандадрику

"А вiн усе летiв i летiв, самотнiй, загублений у тишi неосяжної безоднi мандрiвник, згусток наукових досягнень лтецянської технiки, неживий блукач.."Сафронов Ю - Перша зустрiч