БЕШКЕТНИЦТВО

БЕШКЕ́ТНИЦТВО, а, с.

1. Вчинки, поведінка бешкетника. Він притис долоні рук до грудей, як це робить дитина, коли хоче довести свою непричетність до виявленого бешкетництва (Смолич, І, 1958, 253); // Порушення дисципліни, пустування. Студенти сиділи тісним гуртком.. і на все реагували голосніше, ніж це було б потрібно, з якимсь школярським бешкетництвом (Смолич, Мир.., 1958, 223).

2. Нахил до бешкетування. Вони [підлітки] з бешкетництва його [невільника] камінням побивають (Тулуб, Людолови, І, 1957, 462).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 164.