БЕЗХЛІБНИЙ

БЕЗХЛІ́БНИЙ, а, е. Який не родить хліба. Безхлібні степи; // Який не має хліба. То з чого ж будуть жити ті тисячі безхлібних та незарібних людей тут в Бориславі..? (Фр., V, 1951, 357); // Без хліба. Тоді доводилося переживати скрутні безхлібні дні (Стельмах, Хліб.., 1959, 131).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 152.

Безхлібний, а, е. Безхлѣбный. Серед степів безвідних і безхлібних. К. Іов. 63. Побило мене в полі три недолі: перва доля — безхлібна, друга доля — безвідна. АД. І. 111.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 47.