БЕЗПОМІЧНО
Значення безпомічно це
БЕЗПО́МІЧНО. Присл. до безпо́мічний. Антін задумавсь.. Напружував пам’ять і безпомічно мовчав (Коцюб., II, 1955, 302); Валя ніби безпомічно опустила руки й замислилась на кілька секунд (Коп., Вибр., 1953, 296).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 140.
безпомічно Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| helplessly | беспомощно |
безпомічно Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| bezpomichno | bezpomichno | bezpomichno |
безпомічно Рід - прислівник
безпомічно Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 10 | 4 | 6 |
безпомічно в англійській розкладці - ,tpgjvsxyj
Цитати української літератури з використанням слова безпомічно
"А хлопцеві аж у п’яти кольнуло,— безпомічно злякано озирнувсь і чкурнув щосили"Багряний Іван Павлович - Пацан
"Що б то не було, а й цей індіянин безпомічно розведе руками"Білик Іван Іванович - Танго
"Раптом обидві хутко обертаються: схилившись головою за дуби, безпомічно звісивши руки з хлібом, парубок голосно ридає."Винниченко Володимир Кирилович - На пристані
"Вона безпомічно, з острахом озирається й хоче покликати Івана, але бачить з-за брилів і хусток тільки кінчик його капелюха і чує теж такі самі крики:"Винниченко Володимир Кирилович - Контрасти
"Я опускаю безпомічно голову на грудь, понуряючи у душу свою, щоби слухом сонця і світла схопити, хоч я знаю, що ще ніякий сліпець світла душею не спіймав, то й я його не спійму!"Кобилянська Ольга Юліанівна - Сліпець
"Бідний Микола озирнувсь безпомічно на своїх товаришів, а товариші на кнура"Багряний Іван Павлович - Рука
"— Хм! — безпомічно озирнувся я."Винниченко Володимир Кирилович - Момент
"Жалість у мисливця до дичини прокидається тоді, коли ця дичина безпомічно лежить у нього на колінах, скажімо, і перелякано крутить головою"Хвильовий Микола - Мисливські оповідання добродія Степчука
"Андрій дивився на них несамовитими очима, відчуваючи свою смерть, схлипнув безпомічно і, коли вже вгорі ноги відділялися від столу, встиг крикнути божевільно й розпачливо:"Багряний Іван Павлович - Сад Гетсиманський
"Ячіло тихенько, безпомічно, безнадійно вже…"Багряний Іван Павлович - Тигролови