БЕВКА

БЕ́ВКА, и, ж., діал.

1. Пійло з борошна.

2. Рідка страва з борошна або крупів; бовтанка. Вона дає йому якусь бевку, — він того не хоче їсти (Укр.. казки, 1951, 329); — Коби якого борщику [дала] або бевки (Стеф., І, 1949, 47).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 118.

Бевка, ки, ж.

1) Пойло для скота, собакъ, болтушка изъ муки, разведенной въ водѣ. Шейк.

2) Колонна? См. Белька. Ой піду я до церковці та стану за бевку; позираю раз на попа, а тричі на Євку. Гол. IV. 493.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 36.

бе́вка —

1) пійло для худоби, бовтанка з борошна, розведеного у воді; в І. Франка: «Бевка — пій­ло, бовтанка»;

2) вживана в народі в давні часи рідка страва з борош­на або крупів; бовтанка. Вона дає йому якусь бевку, — він того не хоче їсти (казка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 31.