БАЛАМУТКА

БАЛАМУ́ТКА, и, ж. Жін. до баламу́т 1, 2. Кращою її подружкою була непосидюча, сміхотлива, свавільна баламутка Антося (Донч., VI, 1957, 433); * Образно. Масляниця — баламутка: обіщала масла й сиру, та не хутко (Номис, 1864, № 526).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 95.

Баламутка, ки, ж.

1) Нарушительница покоя, обольстительница. Чуб. V. 405. Масляниня баламутка: обіщала масла й сиру, та не хутко. Ном. № 526.

2) Неурядица, нестроеніе; споръ. Ні, за ту землю баламутки не було. Черниг.

3) Водка, въ которой вымоченъ табакъ. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 24.