АЙСТРА

А́ЙСТРА, и, ж. Трав’яниста декоративна рослина з великими квітками різного забарвлення. Перед вікнами було видно клумби, засаджені.. левкоями, айстрами та фіалками (Н.-Лев., III, 1956, 38); Опівночі айстри в саду розцвіли… (Олесь, Вибр., 1958, 15); А пам’ятаєш, десять літ назад Червоні айстри я для тебе вибирала (Забашта, Вибр., 1958, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 25.

а́йстра = га́йстра = га́йстер — трав’яниста декоративна рослина з великими квітками різного забарвлення; дикорослі айстри використовуються в народній медицині; цвіте у липні-серпні; яскравий поетичний образ, уособлення журливої передосінньої й ранньої осінньої пори, пор. у В. Сосюри: «Для мене — айстра ти і сонечко осіннє, Без запаху краса і сяйво без тепла»; «Я для тебе в зеленому мареві трав Журну айстру сьогодні зірвав». Опівночі айстри в саду розцвіли, Схилились і — вмерли… І тут, як на сміх, Засяяло сонце над трупами їх (Олександр Олесь — в образі айстр поет подає мрійників-ідеалістів, яким не вистачає снаги боротися і які здаються тоді, коли їхні мрії можуть здійснитися); у термінологічних сполученнях: а́йстра альпі́йська (рідкісна в Україні рослина; трапляється тільки у високогір’ї Карпат, занесена до Червоної книги); а́йстра степова́ (поширена в південно-західній частині України; у народі називають ще івано́к).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 10.

а́йстра, -и, ж. Трав’яниста декоративна рослина з великими квітками різного забарвлення.

Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. Бусел В. Т. — К.; Ірпінь: Перун, 2009.— С. 16.