АЗБУКА

А́ЗБУКА, и, ж.

1. Сукупність літер якого-небудь письма, розміщених у встановленому порядку; алфавіт, абетка. І книжечок з кунштиками В Ромні накупила [княжна].. І азбуку по кунштиках Заходилась вчити (Шевч., II, 1953, 12); Славу дітям чукотським, що азбуки вчаться, співаю (Рильський, Наша сила, 1952, 113).

2. Книжка для початкового навчання грамоти; буквар. Як пройшов усю азбуку, — аж повеселішав: діло пішло спірніше (Мирний, II, 1954, 130).

3. перен. Основні, найпростіші положення, основи чого-небудь. Планіметрія й стереометрія — то лише початий, азбука математики (Фр., III, 1950, 36).

∆ А́збука Мо́рзе — система умовних знаків для передачі літер на телеграфному апараті. Він за п’ять хвилин збагнув цілу азбуку Морзе (Сам., II, 1958, 237); Но́тна а́збука — сукупність нотних знаків, які служать для зображення музичних звуків.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 24.

А́збу́ка, ки, ж. Азбука. І азбуку по кунштиках заходилась вчити. Шевч. 328. Приложися до азбуки, будут повні кишені і руки. Фр. Пр. 3.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 5.

а́збука див. абе́тка.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 9.

а́збука, -и, ж.

1) Сукупність літер якого-небудь письма, розміщених у встановленому порядку; алфавіт, абетка. ** А́збука Мо́рзе — сукупність умовних знаків для передавання якогось тексту на телеграфному апараті. Но́тна а́збука — сукупність нотних знаків, які служать для зображення музичних звуків.

2) Книжка для початкового навчання грамоти; буквар.

3) перен. Основні, найпростіші положення, основи чого-небудь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. Бусел В. Т. — К.; Ірпінь: Перун, 2009.— С. 15.